ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ... З МАХНОМ. Відсвяткував кореспондент щотижневика "33 канал" з вінничини. (Гуляйполе, 2006р.).

У Києві Незалежність святкують чиновники, а на батьківщині Нестора Махна — прості незалежні українці! Саме таким гаслом у резиденцію народного героя в запорізьке Гуляйполе 24-25 серпня на фестиваль «День незалежності з Махном» запросили усіх бажаючих відомі письменники Лесь Подерев’янський та Олесь Доній. Причому в екзотику неординарного народного свята паралельно із всесвітньовідомим прізвищем Махна організатори заходу «вплели» очікуваний візит у Гуляйполе міліцейського міністра Юрія Луценка, перегони на справжніх тачанках, суперконцерт та конкурс із кидання помідорами у «фотофейси» провідних політиків України! Погодьтесь, так 15-й День незалежності мало хто святкував…

Але спершу була 750-кілометрова дорога з Вінниці до історичної пам’ятки Гуляйполе, яких в Україні виявилось аж три — у Київській, Дніпропетровській та власне Запорізькій областях. На перший погляд, знаменита столиця анархістів за масштабами та дорогами тепер більше нагадує наш Козятин, от тільки зелених дерев, стиглих кавунів по 15 копійок та динь по 30 і перевдягнених в «Батька» козаків у ці два вихідні було значно більше.

А щоб 4 тисячі гостей свята та земляки Великого Нестора не сумували, для «народу» на місцевому стадіоні організували цілу обойму конкурсів — на кращу назву та дизайн символічної грошової одиниці свята, пошук зниклого «золотого запасу» батька Махна, закидання фотографій топ-політиків 25-копійчаними томатами та розмальовування оголених дівчат віршами та крилатими «матюками» Леся Подерев’янського… І все це відбувалось на фоні вживання «офіційного напою» свята — гуляйполівського самогону під махновську бойову кашу та свіжину!

Чесно кажучи, дехто був просто шокований від такого оригінального культурно-кулінарного андеграунду. Зате серед плюсів свята раптовий і зовсім безболісний перехід, в тому числі, й чисельних гостей із Донецька на спілкування рідною українською мовою! А окрім традиційних козацьких смушевих шапок та вишиванок, люди із задоволенням купували стильні футболки із зображенням головного героя свята — Нестора Івановича та його геніального винаходу — тачанки із кулеметом. І саме із перегонів на шести тачанках розпочалось дводенне свято, на яке, на жаль, так і не приїхав міністр УМВС Луценко. Чому на жаль? Бо і його усміхнене фото красувалось у народному тирі під час визначення «Томатного лідера нації», де всім бажаючим дали можливість закидати галерею «вождів» дешевими помідорами… І якщо спершу найбільше дісталось парі «фейсів» Ющенко-Тимошенко, то у фіналі конкурсу «стрільці» масово закидали всіх номінантів — Януковича, Мороза, Симоненка та «неприбульця» Луценка. Таку активність місцевих «махновців» та гостьових «анархістів» жива легенда — Лесь Подерев’янський — прокоментував коротко і чітко: «Вони всі, блін, дістали…»

А після короткої перерви на шашлики, шкварки та кашу гуляйполівський вечір порадував публіку презентацією 14-серійного фільму «Махно» режисера Віктора Приходька, перший показ якого відбудеться на каналі «НТВ» (Росія). Дух Махна у ці два абсолютно неординарні дні підігрівався буквально на кожному квадратному метрі його батьківщини, бо відома київська поетеса Світлана Поваляєва тут же показала телевізійний кліп, присвячений фестивалю «День незалежності з Махном».

А найочікуванішою подією свята мав стати підрив майже справжнього бронепоїзда Махна, який на честь свята був подарований кінематографістами Гуляйполю! Звідки на запорізьких баштанах взявся бронепоїзд? Такий щедрий подарунок зробив сучасним махновцям режисер Віктор Приходько, який презентував реквізит фільму «Махно» з правом підриву! Але вибуху кіномайна ніхто не побачив, бо місцева влада за відсутністю залізничної колії в місті так і не визначилась зі способом доставки бронепоїзда до Гуляйполя.

Із гостей з далекого закордону найбільшої уваги заслуговував лірник Сашко з Америки. І не тільки тому, що популярний по усьому світу український музикант Олександр Власник (гурт «Вій»), також відомий як «лірник Сашко», скасував своє турне по США і приїхав на музично-літературний фестиваль «День незалежності з Махном». Також багатьох здивував своєю присутністю відомий російський політолог Андрій Окара, котрий виступив у Гуляйполі з лекцією про споконвічну анархічну сутність українського народу під назвою «Фамокерований Хаос як основна матриця української політичної культури».

А інтрига свята №1 — пошуки скарбу батька Махна — ще більше «завела» учасників фесту. Бо недарма Нестора Івановича часто називають нашим графом Монте-Крісто чи навіть Робін Гудом, який несподівано з’являвся, відбирав добро у багатих, ділився з бідними і в скарбницю не забував відкладати золотце… Скільки скарбу залишив після себе Махно? Деякі історики стверджують, що у нього нічого не було «на чорний день» і він все прогуляв… Але після вивчення томів документів стало зрозуміло, що без золотого запасу, на одній голій анархічній ідеї навряд чи зібрав би він та повів у бій свою чисельну армію!

Народжений у злиднях Нестор Міхненко (це його справжнє прізвище) був п’ятою дитиною у бідній родині, яка жила під солом’яним дахом гуляйполівської мазанки. Кажуть, що коли його хрестили, у священика раптово загорілась ряса, і це було першою ознакою його майбутнього бандитського характеру…

А коли від дводенних перегонів стомились кінні тачанки та навіть чорні анархістські прапори, до самого ранку 12 молодих, але вже відомих поетів читали свої вірші у рамках «Махновських читань». А поруч любителі кіно в режимі нон-стоп на великому екрані переглядали той самий 14-серійний фільм «9 життів Нестора Махна». На ранок армійські намети, «припарковані» біля тачанок коні та згаслі вогнища на місцевому стадіоні цілком реально нагадували табір невеликого війська батька Махна… Екзотика, яку не купиш ні за які за гроші!

Про що подумалось у момент прощання із махновською резиденцією? Ну, по-перше, «День незалежності з Махном» був більше схожий на виклик андеграунду чинушам, по-друге — цей фестиваль багатьох шокував відкритістю думок, слів та пісень і, по-третє — щиро раділось за сміливість думки його організаторів. Бо у нас на Вінниччині є стільки визначних міст і сіл, стільки народних героїв та легенд, що гості, туристи і, перш за все, місцевий люд із задоволенням у такий фестивальний спосіб поспівали, відпочили та водночас згадали б славну історію свого Поділля!