Дощ завадив поетам літати на повітряній кулі

10.02.2009 17:57

21 вересня о 16.00 на Михайлівській площі в Києві розпочалася «поетична вітрянка». Поети збиралися читати вірші з повітряної кулі. Через дощ її не підняли в небо. Автори декламували поезії з кошику, що стояв на землі. Захід тривав 15 хв., замість заявленої години.

- Нам сказали, що в таку погоду літати не можна, - бідкається Славко Пономарьов з мистецького об’єднання «Остання барикада». - Куля тоді стає некерованою, та й холодно вгорі. Так, ця акція трохи провальна. Але в цілому фестиваль «Київська барикада» вдався. Поети виступали в київських вузах. Частина студентів з тих виступів йшла, інші ж підходили і розпитували, де таке ще можна почути, де купити книжки. Багато хто взагалі не знав, що існує така от сучасна українська поезія.

О 16.20 на площі збирається з десяток глядачів. Письменників поки немає.

- Вони гріються, каву п’ють в кафе неподалік, - пояснює Славко. Не зізнається, чи були письменники, які відмовилися виступати через погану погоду. Але заявлені в програмі Іван Драч, Павло Коробчук та білорус Андрій Хаданович та акції так і не з’явилися.

До Славка підходить міліціонер. Питає, чи багато людей буде й що вони робитимуть. Почувши, що фестиваль організовує Олесь Доній, нардеп із «Народної самооборони», - дивується.

З’являються письменники. Першим до кошика залазить Сергій Пантюк. Смикає за важіль у себе над головою. З газової горілки, яка розігріває кулю, здіймається струмінь вогню.

- Кожен письменник читатиме лиш по одному віршу, - звертається до глядачів. - Не будемо мучити себе і вас.

Запрошує до кулі поета Дмитра Лазуткіна, 30 років.

- Він щойно прилетів із Душанбе, столиці Таджикистану. Переміг там в якомусь дуже крутому мистецькому конкурсі.

- Був на форумі інтелігенції «Співдружність дебютів», - розказує Лазуткін. Він у таджицькій тюбетейці та синьо-жовтому спортивному костюмі. Отримав його, коли їздив до Пекіну на Олімпійські ігри. - Понад три тисячі поетів з десяти країн надіслали свої твори. Я подав 15 віршів. Сам перекладав їх російською, не довіряю ця справу іншим. Переміг я, росіянин і грузин. Премію мені вручав президент Таджикистану Емомалі Рахмонов. Ще мають мені перевести на рахунок трохи більше трьох тисяч доларів.

Потім до кошика запрошують Богдана-Олега Горобчука. Його голова поголена.

- Не обпали тільки свою лисину вогнем! - кричить хтось із глядачів.

Горобчук читає вірш про те, як він з другом та поетом Олегом Коцаревим міг би разом працювати на заводі у Житомирі. У вірші двічі вживає матюки.

- Зробимо вигляд, що ніхто нічого не чув, - каже Пантюк, бо однією з умов участі в «Київській барикаді» була відсутність у творах матюків.

Горобчук повертається під парасольку до харківської поетки Олени Шпілевської.

- Кошмар, як ти в ту кулю залазив, - каже вона. - Я ж не видерусь туди.

Але Сергій Пантюк так і не запрошує її виступити. Останнім вірші читає він.

Фото: Андрій Божок