НОВИНИ

"ГАЙДАМАКА.UA" - мої враження

07.10.2010 16:08

Зоя Красовська
Вже стає традицією їздити самій на фестивалі. Цього разу таке не планувалося. Мали їхати з колегою: вже і квитки, і готель, і готовність до дівчачих посиденьок. Та форс-мажор.
У підсумку вважаю, що це був найкращий фестиваль на моїй пам’яті (за цей титул він боровся із Балканфестом, який програв через прикрий особистий інцедент).

Оcкільки була сама, то весь новісінький готель дістався мені повністю. Там ще добудовується сауна і басейн, тому він поки що не зовсім відкритий, і ще навіть без назви. Коли він легітимізується, за мною залишиться право на пожиттєву знижку як першовідкривачу – історична подія :) Так що в разі чого безпрецедентно дозволяю собою користуватися для поїздок в Ірпінь.
Містечко – принаймні в тому районі (на Пушкінській) виглядає дивовижно – сосни, дуби, якісь ще височезні дерева, приватний сектор, тиша, спокій. Це все розгледілося під час очікування міської маршрутки, які тут ходять раз на 15-20 хвилин (це навіть рідше, ніж з Ірпіня до Києва).

Дісталася місця фестивалю. На той момент мені це здавалося великою перемогою після жахливої ночі в автобусі, кружлянь у пошуках зупинки 392 маршрутки, орієнтації на Ірпінській місцевості.
Перше враження – танк на території. Подумалося, ну ніфіга собі «Барикада» дає – навіть танк притягли! Пройшли якісь долі секунди поки до мене дійшло, що це той самий танк, який має стояти в кожному парку Перемоги кожного міста і містечка, навіть того, де ніколи в житті не ходили танки.

З найяскравіших вражень першого дня, мабуть, журналістські зустрічі – із 5 каналом та ТВі: відверті матюки фрази від Юрія Стеця, праведний гнів через це Олеся Донія, оптимізм Віталія Портнікова.

Окрему строчку варто присвятити старим новим знайомим. Класно отак зустрічатися щоразу у різних місцях одним і тим самим складом.
Ще до мого першого дня (а загалом другого) хочу додати переоцінку Сашка Положинського. Я досі упереджено неприязно ставлюся до цієї особи, але на додачу тепер ще й остаточно поважаю.

Другий день (тобто неділя) був супердискусійним.
Левко Лук’яненко, який наполіг, що він є не дисидентом, а націоналістом, розповів про роки своєї боротьби, про вирок на розстріл, про зміну покарання і 15 років у концтаборах. Пронизливі спогади, життєрадісні жарти Левка Григоровича не залишають і місця безнадії. По-моєму, це єдиний учасник дискусійного намету, якому всі довго аплодували стоячи.
Важливою була розмова із Миколою Степаненком, який вже написав двотомник і працює над третім томом книги-розслідування на підтвердження того, що В’ячеслава Чорновола вбили, і що та автокатастрофа не була нещасним випадком. І, що прикро, жодна влада – ні кланова, ні типу-українська і пальцем не вдарила, аби розкрити цей злочин і притягти до відповідальності винних.

Брати Капранови продовжуючи тему, відкриту для мене Кукліним – щодо ефективних протестів, вказали на дві больові точки діючої влади, на які варто тиснути – Путін і Платіні. Була запропонована ідея протестів проти Євро-2012. Мовляв, така подія не може відбуватися у нездоровій країні зі злочинною владою. Найбільший економічний зиск від Євро має не населення, а влада, для якої це чергова годівничка і ресурс для наповнення власних кишень. Було застережливо проведено порівняння із Олімпіадою-36. Виникла купа суперечок. Але ідея суперова, оригінальна і вимагає обробки.
Вахтанг Кіпіані, продовжуючи тему, подав ідею протестів з боку російськомовного населення проти закону «Про регіональні мови». Мовляв, ми не тупі, а тому і не потребуємо таких законів.

Тема мови розвивалася в дискусії з Олесем Донієм. Він анонсував її як повну провокацій. Але, думаю, значна частина слухачів, якщо задавалися мовним питанням, так чи інакше й самі вже робили подібні висновки. Ця лекція була скоріше направлена на укріплення думок, у яких хтось ще міг сумніватися. Російськомовна людина може бути патріотом. Патріот має бути україномовним. Це має бути принципова агресивна позиція. Суржик має право на життя як перехідна до української мова.
До речі, згадала, що вперше заговорила у повсякденному житті українською – саме на Махнофесті-2007. То був другий фестиваль, а для мене перший. І хоча навчалася українською, ніколи поза школою її практично не вживала. А так за сніданком атвоматично перейшли на мову. І ще сидів якийся стрьомний хлопчик, який весь час рефренив, яка гарна мова і як ми нею чудово володіємо.

І в наметах, і перед сценами були люди дуже різного віку. Переважно молодь, як можна здогадатися :) Але вистачало і бабусь з дідусями, які не менш активно за молодше покоління виплясували під Ot Vinta, і малечі. Один, граючись, при мені намагався мабуть запхати весь пісок з парку у смітник. Особливо класно було бачити родину із хлопчиком Левком, якого пам’ятаю з Махнофестику, де він співав «Челвону луту» і «Сталенький тламвай». Українська в дитячому виконанні – це неперевершено! Одна малявка, яку батько всадив собі на плечі завзято верещала «доголи длигом! доголи длигом!» і заливалася сміхом, коли тато перекидав її вниз головою :)

До речі про тенденцію безалкогольних фестивалів – це супер! От тільки не всі розуміють. Навіть у дискусійному наметі доводилося натрапляти на чийсь кількаградусний штин. І це не організаторам докір, а гостям, які не можуть три дні вижити без алкогольного допінгу. Я не відчайдушний борець за тверезість, і не можу сказати про себе, що принципово не вживаю алкоголю :))) Але побухать можна де-інде, не запиваючи пивом розмови на серйозні теми.

На жаль, не дослухала "Мертвого півня" і взагалі не дочекалася ТНМК, бо треба було бігти. Про вечірні події нічого не казатиму приципово. Лише побажаю організаторма наснаги. Вони величезні молодці і роблять надзвичайно корисну і затребувану справу.

Якщо комусь не вистачало фоток, то краще порадійте, що я не знущалася над вами двохмегапіксельними шедеврами з телефону)


Постійна адреса статті:

КОМЕНТАРІ

Ім’я

Коментар

Введіть код,
зображений на малюнку

ОСТАННІ НОВИНИ

Мистецтво | Національний круглий стіл

Віра, релігія | Національний круглий стіл

Екологія | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Медицина здорової громади | Парафіївка

ДеЦе? | Затоплене село | Бакота

Щастя як мета | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Смітити заборонено | Канів

ДеЦе? | Село і гроші | Сергіївка

Мова | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Місто-Парк | Хотин

ДеЦе? | Шериф з Волині | Мирогоща

ДеЦе? | Яблуневий шлях | Северинівка

Історія | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Катамаран замість маршрутки | Радісний сад

ДеЦе? | Рожеве море | Сиваш

ДеЦе? | Самі собі пожежники | Космач

Культура діалогу | Національний круглий стіл

Трансформація української національної ідеї

Трансформація національної ідеї

Президентський клуб: Підсумки

Всі права застережені.

© 2008 Мистецьке об'єднання «ОsтаNNя Барикада»