Literatur im Herbst: Курков розповів про донецьких оліграхів, Андрухович – про хатки

18.11.2008 12:16

Організатор - мистецьке товариство «Alte Schmiede», що в перекладі «Стара кузня». Ціль заходу - у рамках традиційної акції «Література восени» ознайомити австрійських читачів із творами сучасних українських письменників.

Протягом трьох днів австрійські шанувальники українського слова, а також українці, які проживають в Австрії, мали щасливу нагоду чути авторське виконання творів Юрія Андруховича, Віктора Неборака, Тимофія Гавриліва, Юрка Прохаська, Андрія Куркова, Сергія Жадана, Тараса Прохаська, Остапа Сливинського й Наталки Сняданко.

У Фестивалі брали участь також гості з інших країн: Аскольд Мельничук з Америки, Ігор Померанцев з Чехії, Міркеа Чартореску з Румунії, Драган Велікіч із Сербії. Вони є знавцями української літератури.

Серед запрошених були і відомі австрійські та німецькі перекладачі. Найвідомішими серед них є Клавдія Дате (переклади С.Жадана, О.Ірванця, Т.Малярчук, С.Адрухович тощо), Гаральд Фляйшман (переклади О.Забужко, С.Жадана, Т.Гавриліва тощо), Алоїс Вольдан (переклади Т.Гавриліва, В.Неборака, Ю.Андруховича), Марія Вайссенбок (переклади Любка Дереша), які також декламували свої німецькомовні переклади поруч із самими українськими авторами.

Ведучим та активним учасником Фестивалю був відомий австрійський журналіст та перекладач - Еріх Кляйн. Він, як надзвичайно прихильна до української культури людина, сприяв підтриманню дуже теплої та доброзичливої атмосфери на святі.

Фестиваль проходив у відомому театрі Одеон, що у самому центрі Відня, і всі три дні збирав повні зали глядачів та слухачів.

Зі сцени театру звучала переважно німецька мова, а якщо читали твори українською, то відразу ж пропонувався його німецький переклад. Приємно вразив хорошим володінням німецькою мовою Юрій Андрухович, а також Наталка Сняданко та Андрій Курков.

Увечері другого дня Фестивалю вони разом із австрійцями, політиком Урлікою Луначек та журналістом Мартіном Поллаком, узяли участь у публічній дискусії «Україна - центр Європи?».

Ведучий Еріх Кляйн пропонував для обговорення такі актуальні питання, які найбільше цікавлять австрійців про Україну: «Україна і Євросоюз», «Україна і НАТО», «Український голодомор», «Українська трудова міграція в Європі», «Російська мова в Україні».

Дискусія виявилась дуже цікавою. Українські письменники підійшли до серйозних політичних проблем креативно і з гумором. Вони увесь час дивували австрійських слухачів розповідями про те, що європеїзація України вже давно розпочалась.

Так, Наталка Сняданко сказала, що в Україні вже довший час слово «євро-» відіграє важливу роль. Воно надає будь-якому предметові чи послузі значення високої якості та ціни. І все, що є найкраще в Україні, обов‘язково має в своїй назві це слово: євростіл, євроремонт, євростоматологія тощо.

Продовжив цю тему Юрій Андрухович. Він сказав, що в його рідному Івано-Франківську останнім часом впроваджуються європейські стилі архітектури. Тобто його земляки, працюючи в Італії, Іспанії та Португалії, за зароблені там гроші, зводять у Франківську будинки на взірець тих, які вони бачили за кордоном. Отож, за стилем будинку можна сказати, з якої з цих трьох країн прийшла інвестиція в Україну.

Говорячи на тему російської мови в Україні, Андрій Курков розповів історію з власного життя. Коли він їздив у Донецьк із доповіддю, то після його виступу до нього звернулися деякі донецькі олігархи і повідомили, що якщо вони ще й розмовляють російською мовою, то вже їхнім дітям варто говорити українською. Адже, як показав їхній власний досвід, у Європі прихильніше ставляться до україномовних людей.

Декілька слів сказати про австрійських глядачів. Вони були просто молодці. Деякі з них прийшли навіть із маленькими дітьми. «Коли ж, як не тепер, привчати дітлахів до особливої атмосфери літературних читань!»

Незважаючи на те, що виступи на Фестивалі затягувались навіть до пізньої ночі, глядачі стійко залишалися на своїх місцях. Завжди жваво реагували на те, що відбувалось на сцені. Вони легко сприймали жарти Анруховича, вибухаючи раз-у-раз сміхом, слухаючи розповідь про його бабусю, що пережила шість режимів.

Завмирали під час емоційного виконання власних віршів Неборака, зокрема легендарної «Літаючої голови», вислуховуючи звучання кожного українського слова. А також плакали, коли уявляли собі українську пенсіонерку з роману Тимофія Гавриліва «Де твій дім, Одісею?».

Після кожного виступу зал завжди довго аплодував, висловлюючи свою вдячність, розуміння та прихильність.

Як сказав авторові після завершення Фестивалю один літній австрієць, німецькі переклади йому дали можливість зрозуміти твори українських авторів, а звучання мови оригіналу - відчути українську душу.

Наталя Цікра, Відень, спеціально для «Української Правди-Життя»