Яким був для мене рік 2008
30.12.2008 14:53
Найперше, цей рік був дощенту сповнений мандрівками — давно я не
їздив по світу так багато і подовгу. Майже півроку — з лютого по липень
— я провів у Варшаві, на стипендії «Gaude Polonia», перекладаючи прозу
і п’єси визначного польського письменника Януша Ґловацького. Ці дві
книги мають невдовзі побачити світ у львівському видавництві
«Астролябія». Поза тим відвідав театральний фестиваль у Вісбадені,
мандрував до Білорусі та Литви (в Мінську вийшов мій роман
«Рівне/Ровно» в перекладі на білоруську), був у Відні та Венеції, в
Пряшеві на Словаччині. Це не враховуючи багатьох тривалих і коротших
переміщень Україною: в Тернополі й Ужгороді я мав творчі зустрічі,
також брав участь у Форумі видавців у Львові, не згадуючи про численні
акції в Києві, найбільш пам’ятною з яких залишиться хіба «Ніч поезії»
на Михайлівській площі під незвичним вересневим дощем. Була також
прем’єра п’єси «Всі ми киці і коти» латиської письменниці Мари Заліте у
моєму перекладі — цю постановку реалізував режисер Валентин
Козьменко–Делінде на малій сцені Театру імені Франка. Головні ролі там
грають Лесь Сердюк і Лариса Кадрова (здається, «УМ» писала про цю
виставу). А спектакль за моїм перекладом п’єси все того ж Ґловацького
«Четверта сестра» у Молодому театрі (постановка Станіслава Мойсеєва)
навесні, у Міжнародний день театру, отримав аж шість (!) нагород
«Київська пектораль» в найрізноманітніших номінаціях. Стільки успіхів,
що аж...
Насправді ж, як завжди, хотілося встигнути більше. Ну та про невдачі
й нереалізовані наміри в канун Новоріччя говорити не хочеться. Мабуть,
удалося те, що мало вдатися, і навпаки.
В університеті «Острозька академія» на рідній Рівненщині я читаю
кілька коротких літературних курсів, зокрема «теорію і практику
драматургії». Приємно зауважувати, що твої студенти (зараз я читаю на
третьому курсі) — талановиті й цікаві молоді люди, які вступили на
відділ літературної творчості не просто штани протирати. У листопаді
вони написали за моїм завданням п’єси–монологи, і я був позитивно
вражений тим доволі високим рівнем їхнього письма, якого, чесно кажучи,
від них не сподівався. Тож були в році, що минає, й приємні
розчарування. Тож я щиро вдячний тим, хто мені їх подарував.
Ще — на самому початку 2008–го у видавництві «Грані–Т» у Києві
вийшла збірка віршів «Ґави і роззяви» в моєму перекладі з російської.
Автор цих віршів — Олег Ґрігор’єв, легендарний поет із Ленінграда (нині
Санкт–Петербург), віршувальник–віртуоз, майстер специфічного «чорного»
гумору для дітей. На нього у радянські часи грізно стукав кулаком по
трибуні письменницького з’їзду сам Сєргєй Міхалков. Я знав ці вірші й
раніше, тож із радістю вхопився за пропозицію Діани Клочко перекласти
їх українською. Взагалі, переклад цього року засмоктав мене дуже
глибоко — це вельми вдячне і приємне заняття, творчість в інакшому
вимірі. Тому наступного року я планую зробити ще кілька перекладів
цікавих сучасних польських п’єс українською мовою. Сподіваюсь, ці мої
одкровення зовсім випадково прочитають на шпальтах газети театральні
режисери і звернуться до мене з відповідними пропозиціями.
Наступний, 2009–й, рік — рік Бика. Це тварина мирна, сильна, трохи
повільна, але наполеглива. Мій близький друг Віктор Неборак належить до
народжених у цей рік. І ще один гарний приятель — поет і видавець Іван
Малкович. Думаю, їм має добряче пофартити в новому році. Мабуть, треба
триматися ближче до Віктора й Івана, приязнитися з ними, зустрічатися,
пити каву, і тоді частинка везіння може передатися від них. Рекомендую
так само робити всім читачам «України молодої» — відшукати в своєму
оточенні народжених у рік Бика, і від них набиратися сили, снаги та
везіння. Успіхів усім нам!
|
