НОВИНИ

Бобри, лиси, соми, та інші прояви скиботерапії

04.02.2009 14:12

Не секрет бо, що кожен із великих дядь і тьоть має приховані від світу маленькі слабкості (а може, навпаки – «сильності»?) – як то, скажімо, по триста разів переглядати улюблені мультики, лускати поліетиленові кульки на пакетах, пускати мильні бульбашки або ж читати казки (останнє підтверджує ажіотаж із появою «нейтральних» обкладинок для дитячих книг, щоб не викривати проявів дитячої сутності поважних громадян).

Тому вихід гідної дитячої книжки стає святом не тільки для малечі, у якої все ще попереду, але і для старших поколінь, при цьому хоч трохи долаючи горезвісну «прірву поколінь»...

Для того, щоб писати дитячі твори, треба стати або генієм, або батьком (чи бодай старшим сестрою-братом, тіткою-дядьком, кумом-кумою нянькою чи просто другом родини). Генієм – бо все геніальне, як відомо, просто, а дитячі твори мають бути саме такими. Батьком – бо у такому випадку людина писемна просто не матиме іншого вибору.

Чи батьківство, чи геніальність спонукала Романа Скибу, відомого як «поета в законі», взятися до написання дитячих віршів, історія мовчить. Проте результат – збірка «Кожному по скибці», випущена у світ видавництвом «Апріорі», цілком справедливо може претендувати на звання культової – як серед наймолодшої категорії читачів, так і серед їхніх батьків, котрим свого часу так бракувало дитячої україномовної класики (безперечно, Чуковський, Маршак і Міхалков – заслужені «ветерани» жанру, але поза тим у тіні залишився цілий пласт україномовної дитячої поезії та прози)...

Донедавна «класикою» україномовної диттворчості міг вважатись хіба перекладений галамагівський «Гаррі Потер», нині же з’явилась альтернатива – і красива, і «зі смислом». Мелодика, афористичність і влучність текстів дає їм змогу легко і непомітно проникати у пам’ять, а неперевершена гра барв та зображені звірі, до яких доклала пензля художник Ольга Кваша, викрадають погляд (недаремно психологи твердять про вплив кольорів на підсвідомість і про цілющі властивості певних відтінків).

Із книги можна почерпнути чимало безцінної практичної інформації, яка, поза сумнівом, не раз стане в нагоді: способи лікування застуджених їжаків, особливості та наслідки ведмедячих обідів, куди діваються риби в ставку при наближенні рибалок і про що можна поспілкуватися з трьома бобрами під місяцем – це і багато інших таємниць чигають поміж строкатими сторінками. А деякі теми поміж сюжетного розмаїття книжки (лісом-лісом, від земного до вічного і назад) змусять замислитись не тільки дитину.

Словом, скибка яскравих барв та поезії – саме те, чого найбільше бракує в крові за умов гострого зимового авітамінозу. Вживайте по віршу зі збірки на добу перед сном – і похмура зимова сплячка минеться у доброму здоров’ї та гуморі.

- Свій перший поетичний витвір я подарував цьому світові, коли мені було п’ять, хоч-не-хоч, а дитячий – у всіх сенсах слова, - розповідає Роман Скиба, - а що генії дітьми лишаються назавжди – я не винен. Отож, поза всім «дорослим» досвідом, творчість у такій інфантильній версії для мене цілком природна. Передусім я орієнтуюся на дитяче в собі...

- На якій літературі (і поезії зокрема) виростають геніальні дитячі автори?

- Це найстрашніше питання. Відповідати на нього треба або цілою монографією, або рядком з мого вірша:

«Ти, мов павук з усіх світів по нитці
Сотаєш душу і стіжком плетеш».
Вибачте, що цитата зі Скиби Дорослого.

- Ходять чутки, що на черзі до виходу кілька наступних ваших книжок...

- Тут можна лише назвати видавництва, де вони з’являться у цьому році. «Грані-Т» і «Маузер». Може ще десь... Але не гарантую.

- З попереднього питання випливає наступне. Ваша збірка дитячих віршів про кольори, що має вийти незабаром, була замовлена, тобто ви мали написати певну кількість текстів на певну тему у певний термін. Як спрацьовував «фактор примусу» у випадку з віршами для дітей, і як це відрізняється від ситуації з «дорослими» віршами?

- Якщо мені доводиться писати «халтури», то я можу пишатися тим, що ніколи не підписувався під ними. Тобто про Скибу там не йдеться. А «кольорове» замовлення відзначається повною непретензійністю до мого авторського вирішення. Тут акцентувалося не на темі, а на напрямку. Врешті-решт, коли від тебе чекають креативу, який відповідатиме твоїм художнім критеріям, це тільки стимулює.

- Хто зі звірячих героїв вашої книги вам ближчий по духу і чому?

- Коти, слони, їжаки, бобри, а ще лисеня, про якого там не згадано. Просто за першопочатковою ідеєю, воно мало фігурувати в якості автора, а я – в якості перекладача з лисячої. Єдиного у світі.