НОВИНИ

Ми знову разом на барикадах, або як це було у 2009.

08.04.2009 10:10

Тетяна Трофименко

«На Харківську барикаду №3 чекали довго. Чутки про дату проведення бродили, виявлялись недостовірними, і в результаті «Харківська Барикада» відбулась 3-4 квітня 2009 року, коли вже ніхто не сподівався.»

Порівнюючи з минулим фестивалем, який від початку до кінця відбувався у гламурному «Радмір-експохолі», сьогоднішній виглядав більш демократично: університет Каразіна, Дім архітектора та зал театру «Публіцист» у Худпромі створювали потрібну неформальну обстановку, а також давали можливість гостям прогулятись по вулицях  нарешті весняного Харкова. Стільці були розламані, столи помальовані, а прибиральниці стріляли цигарки у зірок сучукрліту.

Ми з колегою, як годиться, заохочували студентів відвідати культурний захід – деякі настільки захопились, що «енки» за відсутність погрожували ставити нам. «Це Ушкалов, це Ушкалов!» - захоплено перешіптувались дівчата при з’яві на «Барикаді в університеті» головного «бежедешника» сучукрліту, а за автографами Юрія Винничка, автора відомих рядків «плакала і зітхала тіла її сопілка» вишикувалась ціла черга. Чомусь відразу пригадалась сцена з «Москва сльозам не вірить», де зграї шанувальниць зустрічають відомих акторів.

«У нас в інституті всі так розмовляють!» - вражено промовила колега, коли Михайло Бриних почав читати уривок із своїх написаних феєричним суржиком «Шахів для дебілів», і по-наставницьки підкреслила, звертаючись до майбутніх педагогесів: «Ось будете так розмовляти, і про вас книгу напишуть!».

«Тепер ви розумієте, яка прекрасна і милозвучна українська мова», - підкреслила колега, коли свої вірші почала читати гостя із Польщі Анета Камінська. Загадкові та дуже «філологічні» вірші пані Анети, яка є перекладачем та викладачем сучасної української поезії, контрастували з віршами її земляка Яна Капели, переможця першого польського слему. Сучасні верлібри взагалі часто нагадують публіцистику, записану в стовпчик. Або повчальні історії – як, наприклад, розповідь про отця Михаїла білоруського учасника «Барикади» Віталія Рижкова. Експресивна і зрозуміла без перекладу верлібр-балада про священика, якого пов’язали менти, - це, як стверджує автор, сучасна народна легенда. А він тільки добавив до неї оптимістичний фінал – про вчасний «дзвінок зверху».

Доречі, про переклади: «багатомовні» читання вже стали фішкою «Харківської барикади» хоча і представляють собою затишні «міжсобойчики». Цього разу, крім текстів польських авторів, «перекладали українською» білорусів Віталія Рижкова і Насту Манцевич, харків’янку Анастасію Афанасьєву,  яка у свою чергу «перекладала російською» львів’янку Галину Крук і національне недбання міста Харкова – Олежку Коцарева.

Виступи Насти Манцевич взагалі пройшли на ура – на перший погляд юна, на подив спокійна зовні і дуже експресивна в поезії, білоруска минулим літом перемогла на слемі в Гуляйполі, а в Харкові завоювала симпатії і заінтригувала своєю зовнішністю пацанки, тим що у своїх віршаш вона звертається… до дівчини. А взагалі від імені мужчини говорить у своїй поезії і Анастасія Афанасьєва – так простіше обговорювати теми, які вона підіймає, так і попередниць подібної традиції було багато, взяти хоча б Зінаїду Гіппіус. Пронизливий вірш Галини Крук присвячений американській поетесі Сільвії Плат та нелегкій жіночій долі, завершується запитанням: «о, Сільвія, чому жінка повинна платити за свободу дорожче, ніж Америка?».

Фемінізм та лесбійські нахили поетеси заперечують, говорять, що  просто експериментують з темою свободи, з ситуаціями і образами, але (між нами дівчатками) чи не є причиною таких тенденцій в жіночій поезії «двухсотдоларовість» сучасних мужчин (читаємо Коцарєва про такий персонаж – «Збіг обставин під Яготином».

   Крім камерних акцій учасники «Харківської барикади» організували ще й широкомасштабну вилазку «Ультра молода поезія на «Барабашці» від Мультика Гагаріна. Гагарін в даному випадку – це людина і мультик, тобто молодий мужчина, організатор багатьох харківських слемів. Спорудивши самодіяльну сцену із підручних матеріалів, ультра молоді поети читали ультра молоду поезію перед продавцями в’єтнамських рядів. Організатор фестивалю Олесь Доній вважає, що таким чином втілюється місія залучення дружніх народів до великої української культури. Міська Барбару ультрамолодь взагалі невпізнала, зарахувавши його до поетів з Донецьку. Незважаючи на це, Барбарі акція сподобалась.

Насправді учасник із Донецька був – та справив враження на тлі іншої молодої поезії. Незважаючи на те, що українську мову Олександр Демченко вчив останні декілька років по рекламним роликам, засвоїв він її добре. Від енергійних рядків представника «держави в державі», де все «контролює і трахає дядько Ренат», віє чи то ранньонародницькою риторикою Івана Франка, чи то неоромантизмом Сосюри. Взагалі, теми ті ж самі: Твоя свобода починається з бажання щось змінити».

Щось змінити у сучасній українській культурі очевидно прагнули усі учасники фестивалю – а особливо їм надокучила одіозна комісія по захисту моралі. Апофеозом «Харківської барикади мав стати «підфестиваль  забороненого мистецтва» - наша відповідь НЕКу від найвідбірніших порнографістів сучукрліту. Під цю справу терміново прибрали і облагородили давно зачинену «Останню барикаду» на сумській. Акцію оголосили закритою, тому багато хто прагнув на неї потрапити – людей було непроштовхнутись. Як в старі добрі часи.

Спочатку все йшло якось не дуже порнографічно на фоні слайдів із оголеними дівчатами Сергій Жадан прочитав уривок із скандальної книги Олеся Ульяненка «Жінка його мрії» (сам автор виявився милою людиною, котрий не тільки не зґвалтував нікого із присутніх на фестивалі анально з особливим цинізмом, але навіть і не читав своїх творів). Місько Барбара розігрівав людей під музику, а Олесь Доній виявив несподіваний талант реп-декламатора, перераховуючи усі порушення суспільної моралі, які ми можемо виявити в творах сучукрліту.

Стару школу достойно представляла Світлана Поваляєва, яка вийшла на сцену із власним ліфчиком, закріпленому на поясі джинсів. Свій порнотекст зірка сучукрліту читала, еротично злизуючи сметану з пальців (сметану принесла з собою).

Видимо, власне це і простимулювало молоде покоління на подвиги – одна з харківських поетес з оригінальним псевдо Сваровскі з’явилась на сцені у червоних шортах і візерунчастих колготках з вражаючим ефектом немитих ніг. Вірші Аліна читала оголивши груди, а великий і жахливий Артем Полежака лупцював її нагайкою (напевно, не боляче).

Не знаю як би відреагували на перфоманс Костецький з Яневським, але у забороненого порнографа Ульяненка волосся стало дибки. Стосовно лесбійського поцілунку, втіленого на сцені, він вимовив щось на кшталт «Статтю впаяти», а при традиційних спробах Лали Багірової принести в жертву когось невинного, взагалі нервово курив десь в стороні. Важко сказати, що було б, якщо б за честь старої школи знову не вступилась би жінка – Вікторія Стах, вона ж  авторка еротичної поезії 1990-х Мстислава Чайка. Буквально не пустила не сцену секс-символічного Дмитра Лазуткіна  тітка Віка прочитала свої ліричні вірші, а Поваляєва демонстративно одягла ліфчик. І стало зрозуміло, що з мораллю у нашій країні не все так погано, як могло видатись спочатку.

А дивлячись на своїх студенток, які переписували (!) від руки (!) вірші Ганни Яновської про Постишева для майбутніх (своїх же) екскурсій по Харкову я думаю, що з культурою і літературою – теж все непогано.

Автор: Тетяна Трофименко

Оригінал статті:

http://news.mediaport.ua/statiy/2009/62138.shtml

 

 

КОМЕНТАРІ

Ім’я

Коментар

Введіть код,
зображений на малюнку

ОСТАННІ НОВИНИ

Мистецтво | Національний круглий стіл

Віра, релігія | Національний круглий стіл

Екологія | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Медицина здорової громади | Парафіївка

ДеЦе? | Затоплене село | Бакота

Щастя як мета | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Смітити заборонено | Канів

ДеЦе? | Село і гроші | Сергіївка

Мова | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Місто-Парк | Хотин

ДеЦе? | Шериф з Волині | Мирогоща

ДеЦе? | Яблуневий шлях | Северинівка

Історія | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Катамаран замість маршрутки | Радісний сад

ДеЦе? | Рожеве море | Сиваш

ДеЦе? | Самі собі пожежники | Космач

Культура діалогу | Національний круглий стіл

Трансформація української національної ідеї

Трансформація національної ідеї

Президентський клуб: Підсумки

Всі права застережені.

© 2008 Мистецьке об'єднання «ОsтаNNя Барикада»