НОВИНИ

Про авангардний фестивальний рух, сучасну українську музику та літературу "Моє Місто" розмовляло з Олесем Донієм

27.10.2009 18:59



Про авангардний фестивальний рух, сучасну українську музику та літературу "Моє Місто" розмовляло з Олесем Донієм

 

Олесь Доній не тільки народний обранець у Верховній Раді, а й людина, яку впевнено можна назвати одним із першопрохідців відродження української культури. Саме завдяки йому в Україні з’явився колоритний фестиваль "День Незалежності з Махном", літературно-мистецький фестиваль "Київська Барикада", мистецьке об’єднання "Остання Барикада" та інші культурні проекти.

- Олесю, яка головна ідея літературно-музичного фестивалю "День Незалежності з Махном"? Чим він вирізняється з-поміж інших?

- Коли я п’ять років тому вигадував концепцію нового фестивалю, то виходив з того, що на Південному Сході України, на жаль, немає українських фестивалів. І я намагався поєднати, здавалось б, непоєднувані речі. З одного боку, День Незалежності України як найбільше свято для всіх українців, а з іншого, взяв Махна як символ волелюбства та одного з найяскравіших представників українського Степу. І нехай Махно, Петлюра, Скоропадський, Григор’єв та інші билися між собою в часи визвольних змагань, але ми їх замирюємо зараз. Нас звинувачують, що "Остання Барикада" "українізує" Махна. А ми цього і не приховуємо. Ми справді українізовуємо. Бо великою помилкою є робити український пантеон лише з історичних персонажів по осі Київ-Львів. Нам слід в цей пантеон вбирати й історичні персони зі Сходу і Півдня. І якщо їх для цього слід "українізовувати", то ми тільки за! Саме з цих міркувань і народилася ідеологія фестивалю.

Фактично, це найбільш безшабашний і безбашенний з усіх українських фестів. Ми дозволяємо собі те, на що решта не зважується. До речі, ми перші зробили не просто музичний фестиваль. Література стала його повноцінною складовою, кількість літературних акцій у нас там величезна. І тепер, через чотири роки, цим же шляхом пішли інші українські фестивалі. Хтось скаже, що це калькування з їхнього боку, але ми тільки раді, адже в такий спосіб розширюється коло споживачів української літератури. А основне завдання "Останньої Барикади" - поширення сучасної української культури.

- У цьому році вже вчетверте відбувся фестиваль. Чим дивували відвідувачів цього разу?

- Оскільки цього року решта фестивалів вже взяли наш фірмовий стиль – поєднання літератури і музики, то мені довелося вигадувати побільше перформансів. Цього року це були "Махновське весілля" і "Поетична вітрянка" (поети читали вірші в мікрофон з повітряної кулі). Ще ми додали художнє мистецтво, але, звісно, в нашому стилі. Перформенс називався "Картини з ніжками": 50 веселих провокативних картин роздали людям і влаштували пішу ходу під музику. Була і соціальна акція: ми разом з дружнім видавництвом "Смолоскип" подарували книжки місцевій бібліотеці. Разом з міністром МВС нарешті відкрили пам’ятник Махнові. Цього року зробили і театральну програму. Приїжджав з Харкова "Театр 19" разом з популярним співаком Сергієм Бабкіним. Ну, а в нічній програмі були навіть радикальні акції типу "Поетичної порки".

- Ви відчуваєте, що фестиваль якось зростає, старшає, адже чотирирічна дитина значно відрізняється від новонародженого немовляти?

- Якщо фестиваль неодноразовий, а вже триває чотири роки поспіль, то він однозначно вдалий. Так що основне відчуття на четвертий рік – впевненість у власних силах.

- Фестиваль вирізняється доволі різноманітною кількістю музикантів, були навіть гості з Росії. Чим виконавців приваблює "День Незалежності з Махном"?

- На фестивалі виступали "ТНМК", "Вій", "ТІК", "Мертвий півень", "От вінта", "Кому вниз", "Сплін", "Крихітка Цахес", "Перкалаба", "Вася-клаб" (з покійним Васею Гонтарським) і багато інших колективів. У нас чудова атмосфера, якісний звук і сцена, до нас завжди прикута увага медіа. Тому музиканти і прагнуть у нас виступати.

- А чому саме в Запоріжжі?

- Гуляйполе було обрано через те, що це батьківщина Махна. Але тепер ми розширимо географію. У мене є ідея перетворити фест на "кочовий". Зрештою, Махно брав Катеринослав (нинішній Дніпропетровськ), Олександрівськ (нинішнє Запоріжжя), Бердянськ, Перекоп в Криму, навіть Старобільськ на Луганщині. 

- За яким принципом ви відбираєте учасників?

- За професійними критеріями: якість музики, літератури. Проте ми завжди готові до ризику. Таким вдалим ризиком був цього року гурт "Svобода" з Пітера, який спеціально для виступу на нашому фестивалі підготував україномовну програму (бо це відома умова "Останньої Барикади"). І "Svобода" викликала фурор у слухачів.

- У цьому році кількість відвідувачів не впала?

- Звісно, економічна криза трохи вдарила по кишенях людей. Тому публіки, може, було й трохи менше. Але для доброго настрою і для підняття пилюки на концерті – вистачило (сміється). Втім, всі труднощі краще не перераховувати. Головне, що ми їх щорічно успішно долаємо:).

- А який бюджет заходу?

- Скажу так: бюджет доволі великий, це найбільш затратний з наших фестивалів. Звісно, якби ми його робили десь під Києвом, то він би обійшовся вдвічі дешевше. Фестивалі проводити важко. Справа це поки що збиткова. Але років через 3-5, можливо, (коли трохи підніметься добробут населення) вони мають вийти на самоокупність.

- Крім усього іншого, ви ще й спробували себе на музичній ниві. Разом з іншими музикантами випустили диск, де виступили в ролі виконавця творів. Це був одноразовий проект чи можна очікувати нові творчі доробки?


- Та це був жартівливий альбом років, здається, аж 7-8 тому. Насправді в мене ані слуху, ані голосу. Так що доводиться добирати почуттям гумору:).

- Пісні були написані переважно на вірші Сергія Жадана та Юрка Позаяка. Чому саме ці автори?

- Бо Сергій Жадан не лише геніальний сучасний поет, але й мій друг. Ну а вірші Позаяка (з яким теж, на щастя, у мене добрі стосунки), то взагалі класика української іронічної поезії.

- Ви цікавилися думкою громадськості про ваш музичний дебют?

- Думаю, що всі посміялися. Ми ж зробили міні-презентацію в одному з київських клубів. Це була добра нагода влаштувати гарну вечірку. Плюс такий собі Сашко Недоній випустив невдовзі книжечку про цей диск. Книжечка мені сподобалася навіть більше, аніж сам диск.

- А яку музику слухаєте ви?

- Різноманітну. Залежить від настрою. Люблю старі патріотичні пісні "Рутенії". Коли шаманський настрій, можу послухати гурт "Вій". Коли хочу погоцати і виплеснути енергію, із задоволенням йду до друзів з "Мертвого півня". Коли настрій меланхолійний, слухаю блюзи. А так може бути від джазу, етніки, кантрі до веселого Бреговича чи жорсткого "Лайбаха".

 

- Розкажіть про свій проект "Остання Барикада".

- Усе це почалося з того, що років 15 тому я придумав концепт українського арт-клубу. Реалізувати цю ідею вдалося лише в 2001 році в Києві, але клуб став настільки популярним, що влада його вбила. Потім я створив "Останню Барикаду" в Харкові. Зрештою, дійшов до необхідності (поки нема таких клубів в кожному обласному центрі України), створити мистецьке об’єднання, яке могло би проводити акції в усіх куточках нашої Батьківщини, що я і здійснив. Окрім "Дня Незалежності з Махном", про який ми вже говорили, ще є "Київська Барикада", яку ми щорічно присвячуємо нашому другу Юркові Покальчуку, який, на жаль, вже пішов від нас. В Івано-Франківську ось вже три роки поспіль ми проводили всеукраїнський фестиваль вертепів "Карпатія". Цього року хочемо його теж перенести, але в межах області. В Харкові – міжнародний фестиваль "Харківська Барикада".

А ще у нас кілька фестів "на виріст", тобто такі, які ми провели поки що одноразово, але зі сподіванням подальшого розвитку. Це і фестиваль повстанської пісні "Покрова" в Києві, і "Житомирська Барикада", і "Луцька Барикада", і "Запорізька Барикада", і "Барикада на Тузлі" (Сімферополь, Керч та острів Тузла), і безліч невеликих акцій. Також видаємо диски, книжки, творимо оригінальний одяг і сувенірну продукцію. Тобто все для просування української ідеї і української культури. Ну, і варто сказати, що хоч основні придумки мої власні, але такий обсяг роботи я не потягнув би без своєї команди: в першу чергу, виконавчого директора Оксани Омельченко, а також головних менеджерів, зокрема Володі Пилипенка, Івана Несторенка, Жені Абросімової, Сергія Королишина.

- Зараз часто кажуть, що в Україні в кінематографі, музиці, літературі спостерігається тотальний брак ідей, ви згодні з цим твердженням?

- Я стверджую, що в Україні взагалі, як на 46-мільйонну націю, поки що сонне царство. Але ж тим цікавіше бути одним з тих, хто допомагає її будити. А потенціал у нації все-таки величезний. Головне його правильно використати. Ну, тим більше, що в мене особисто якось ніколи не було проблем з ідеями. А от з вільним часом для їхньої реалізації – таки проблеми!

- Як би ви охарактеризували стан сучасної української літератури?

- Я б відокремив поезію, в якій, вважаю, ситуація непогана, від прози. Проза замкнулася в елітарних колах. Українській літературі бракує мас-культу. Але, нарешті з’явилося реальне міське середовище. Раніше українська література базувалася на українському селі, письменники були вихідцями з села, вони в масі своїй не розуміли, а іноді й боялися міста. А тепер є прошарок україномовного міста, хоч поки і невеликий. Та це вже жива міська мова, а значить, буде і жива міська література! Та, зрештою, вона вже є!



Розмовляла Дарія Кириченко, спеціально для "Мого Міста"


 


КОМЕНТАРІ

Ім’я

Коментар

Введіть код,
зображений на малюнку

ОСТАННІ НОВИНИ

Мистецтво | Національний круглий стіл

Віра, релігія | Національний круглий стіл

Екологія | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Медицина здорової громади | Парафіївка

ДеЦе? | Затоплене село | Бакота

Щастя як мета | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Смітити заборонено | Канів

ДеЦе? | Село і гроші | Сергіївка

Мова | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Місто-Парк | Хотин

ДеЦе? | Шериф з Волині | Мирогоща

ДеЦе? | Яблуневий шлях | Северинівка

Історія | Національний круглий стіл

ДеЦе? | Катамаран замість маршрутки | Радісний сад

ДеЦе? | Рожеве море | Сиваш

ДеЦе? | Самі собі пожежники | Космач

Культура діалогу | Національний круглий стіл

Трансформація української національної ідеї

Трансформація національної ідеї

Президентський клуб: Підсумки

Всі права застережені.

© 2008 Мистецьке об'єднання «ОsтаNNя Барикада»