46-річний Василь Кузанповертається із запорізького міста Гуляйполе, з фестивалю ”День
Незалежності з Махном”. В Іршаві на Закарпатті він очолює відділ
культури та туризму райдержадміністрації.
— У Гуляйполі уважно приглядався до ”Махновського весілля”. Там був
Володимир Сабадаш, козак з Оріхівського району Запоріжжя. Возив молодят
на власній тачанці. Ножем відірвав із неї світловідбійник і подарував
мені. Хочу і в нас запровадити — але не тачанку, а карету, це для
Закарпаття природніше.
Василь Кузан із 1993-го працює тамадою на весіллях.
— Організовую все: обряди, троїсті музики, церкву, сільраду, потім
ресторан. Весілля починається пізніше ніж, скажімо, в Києві, десь о
восьмій вечора. Раз у селі Осій, де народився співак Іван Попович,
забули маму. Поїхали з молодими й родичами до ЗАГСу в Іршаву. Там
завідувач запитав, де рушник. Він був у мами… Мусили машину за нею
посилати. Або втік молодий у день весілля. В селі Білки, де народився
народний артист Степан Ґіга, прийшов вранці до нареченої, глянув, як
вона готується, — і зник. А замовлено ж ресторан, заплачено страшні
гроші — весілля на 250 чоловік. Якщо не прийдуть люди, ніхто нічого не
подарує, то нічим буде розрахуватися. Родичі молодої почали радитися.
Один запропонував: давайте знайдемо хлопця, хай посидить біля нареченої
вечір, але весілля проведемо. Наречену, звісно ж, ніхто не запитував. В
іншому кінці села був хлоп, уже під 30. За нашими мірками — перестарок.
Женитися треба в 22–23. А дівчина, якщо на 20, то вже стара діва. Хлоп
якраз рубав дрова. Показали йому фото. Погодився. Переконали й молоду.
Ото приходять гості від справжнього молодого, — округлює очі. —
Стовбіли, але діватися нікуди — вручали гроші, подарунки й сідали.
Каже, за 10 хв. зняв напругу.
|
|
|
Професійним старостам платять від 150 доларів |
|
|
— Молоді поцілувалися. Коли гості розійшлися, батько молодої
подякував хлопцеві, запропонував гроші. А він каже: ви шо, здуріли? Я
тут сидів, то тепер хочу спати з молодою. Батько спочатку послав його.
Потім каже: лишень якщо ти згідний розписатися. Хлоп погодився,
наречена теж була не проти. Може, на зло першому. Той знайшовся через
два роки, десь на заробітки втік. А ті молодята, як мені казали, живуть
нормально.
Як часто організовуєш весілля?
— Щосуботи. І не лише в районі, а по всій області. Як тільки
починав, не міг відмовлятися від пропозиції випити. Але я тоді не мав
авта. Тепер на весілля приїжджаю на ”Деу Ланосі” й маю два аргументи.
Перший: я за кермом. Другий — на роботі не п’ю.
Каже, професіональним старостам платять від $150.
— Інколи доводиться й безплатно, якщо друзі чи знайомі. А так
150–350 доларів. Якщо в іншому районі, то береш трошки більше. Місячна
зарплата начальника відділу культури, під орудою якого 330 осіб, — 1600
гривень. Дружина в мене терапевт у районній лікарні. Теж має невелику
зарплату.
Не ревнує?
— Я мудрий і хитрий. На кілька весіль взяв її з собою. Аби побачила,
що коли думаєш, як організувати процес і заробити гроші — не до
романів. Для мене п’ять хвилин розмови, і я відчуваю — чи з любові
женяться, чи з розрахунку, чи молода вагітна, чи ще щось. Буває,
доходить до бійок. Якось молодий вдарив молоду в обличчя.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Із Забужко випили три пляшки коньяку
— На фестивалі Махна гарно посиділи з
письменницею Оксаною Забужко, — каже Василь Кузан. — Після її виступу
побачили на стадіоні, біля торгових наметів, стару шкільну парту.
Оксана каже: ”Сідаймо тут! Я за такою сиділа в школі”. Шість годин і
три пляшки коньяку розтанули як мить. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|