„Остання барикада" Олеся Донія  висунула кандидатом у президенти поета Артема Полежаку. Сталося так, що і автор цих рядків взяв участь у заході біля Центральної виборчої комісії. Перед тим я зателефонував Донієві у своїх справах, а він запросив мене на таку важливу подію. Я навіть спеціальну агітаційну козюльку написав з цього приводу.  

 

Президент  наш -  поет  Полежака!

Всіх політиків шлемо до с...ки.

Хай сидять собі тихо, як миші.

Бо інакше пошлемо їх глибше.  

 

         Перед тим, як зачитати цей неперевершений твір перед прихильниками висуванця і перед ним самим, я заявив, що ми живемо в прагматичний час і підтримувати я згоден лише на умовах, що мене після обрання висунуть Прем’єр-міністром. Після того, як я прочитав,  Полежака раптом заявив, мовляв, він мене візьме в уряд на посаду міністра агітації і пропаганди.    Отож, кидонув   чисто конкретно. Мене посада міністра агітації ніяк не влаштовує. Бо  що там можна вкрасти на цій посаді? Ну хіба що мегафон якийсь. У мене не такий дрібний масштаб. Мені не менше Одеського припортового подавай. Почухав я собі потилицю і збагнув: якщо він мене вже зараз так обдурив, то що буде, коли він прийде до влади 17 січня 2010 року? Він мене не те, що міністром не візьме, а навіть нікчемним народним депутатом не зробить. Так для чого воно мені треба?

         Подумав я, подумав та й вирішив відмовитися від підтримки Полежаки.   

http://blogs.telekritika.ua/?id=982