Олег Соловей – україномовний поет з «Далекого Сходу» України, бездоганний
стиліст, філолог-науковець, засновник та головний редактор альманаху
«Кальміюс», якому виповнилося 10 років. За всіма ознаками, така діяльність
видається абсолютно неймовірною. Може, саме тому Соловей нечасто потрапляє на
шпальти газет, екрани телевізорів та майданчики фестивалів. Як поета його добре
знають, але в якості прозаїка – це, мабуть, останній «нерозкритий» автор 2000-х
років. Саме цю лакуну і намагається заповнити наше видавництво.
З дебютної української прози фраґменти «Ельзи» – чи не найкращі взірці щасливо знайденого стилю. Крапання дощу
тут вибудовує затишний і домашній темпоритм тексту. Це – відпочинок у безчассі,
десь далеко від безнадійного ентузіазму проектних людей і всіх набридлих темних
сил.
Володимир Єшкілєв
Звичайно, що
після Міллера, Буковські, Селіна, Хвильового чи того ж Ульяненка, важко бути
оригінальним у розкритті якихось важливих тем людської екзистенції. Але,
виявляється, можна бути просто Олегом Солов’єм зі всіма позитивами й недоліками
такого художньо-реального буття. І подобається це комусь чи ні, але з появою
книги прози Олега Солов’я відкривається одна із найцікавіших сторінок
української літератури ІІІ тисячоліття.
