На острові Тузла письменники копали канаву. У керченській колонії в’язням читали вірші

07.08.2008 18:13

Анна УСІК

”Останню барикаду” ми проводили в Києві, Луцьку та Харкові. Тепер приїхали в Крим, аби засвідчити, що це наша земля. Що тут може розквітати українська культура”, — каже народний депутат Олесь Доній, 38 років, під час відкриття літературного фестивалю ”Барикада на Тузлі”.

1–3 серпня він відбувався в Сімферополі, Керчі та на острові Тузла в Криму. Ініціатором заходу виступило мистецьке об’єднання ”Остання барикада”, яке очолює Доній. До участі запросили кількох українських, російських, білоруських та кримськотатарських літераторів.

На відкритті поблизу Будинку офіцерів у Сімферополі глядачів зібралося зо три десятки.

— Зараз Лірник нам публіку збере, — говорить один із організаторів заходу.

45-річний Сашко Лірник (казкар Олександр Власюк) дістає з футляра ліру й під музику розповідає перехожим казки. Сімферопольці зупиняються, діти пробують грати на інструменті.

Із мікроавтобуса виносять сіро-зелений кулемет — символ фестивалю, який супроводжує членів ”Останньої барикади” в усіх поїздках. Художник Анатолій Федірко, 50 років, бере кулемета й починає бігати з ним перед глядачами, позуючи на камери.

Перед мікрофоном з’являється жінка з сивою косою на голові.

— Слава Советскому Союзу, лучшему государству в мире! — вигукує.

На неї не звертають уваги.

Люди розпитують, чи не пов’язаний захід із затемненням сонця, яке має відбутися з хвилини на хвилину. Вони слухають вірші, телефонують знайомим і запрошують приєднатися.

Художник Анатолій Федірко в Сімферополі з кулеметом ”максим” — символом мистецького об’єднання ”Остання барикада”. У липні художник відкрив у Чернівцях ”пам’ятник” спікерові Арсенію Яценюку з залізною кружкою для пожертв ”на розвиток українського парламентаризму” (фото: Анна УСІК)

У суботу всі їдуть до Керченської виправної колонії N126. Тут відбувають покарання ті, хто скоїв перший, але особливо тяжкий злочин.

В’язнів розсадили в залі до приходу письменників. Між двома рядами та на виході стоїть із десяток охоронців.

— Какие девушки! — вигукує один із ув’язнених, побачивши кримськотатарських письменниць. Коли до зали заходить заступник начальника колонії з виховної роботи Роман Лівченко, 31 рік, в’язні встають і замовкають.

Доній розповідає, як свого часу теж опинився за ґратами:

— Восени 1990 року я брав участь у студентській революції на граніті. Через студентський ”окупаційний страйк” у червоному та жовтому корпусах Київського університету нам почали ”шити” справу про захоплення державних установ. Мене затримали дорогою до університету й повезли до КПЗ. Тиждень провів у Лук’янівському СІЗО. Звільнили за наказом тодішнього голови Верховної Ради Леоніда Кравчука.

— Добрий день, мої діточки! — Сашко Лірник починає казку ”Як козак на відьмі одружився”.

В’язні сміються.

Бурхливими оплесками зустрічають виступ московського поета Андрія Радіонова, 36 років. Захоплення в публіки викликають рядки ”Мы будем смотреть фильм ”Титаник”, фильм ”Титаник” — г..но”.

— Хотілося б почитати його книжки, — ділиться після виступу Радіонова 22-річний в’язень Іван Симухін. — Концерти тут періодично бувають, але такий — уперше. На свободі я займався музикою. Грав на гітарі. Вчився на музиканта. Зараз багато чого забув, але бувають напливи, коли я пишу та співаю.

Говорить, що сидить у в’язниці через розбійний напад. Чотири роки відсидів, залишилося ще п’ять.

Наступний пункт програми — прикордонний із Росією острів Тузла.

Гостей везуть туди теплоходом. Прикордонна служба перевіряє наявність паспортів. На острові чекають відпочивальники з єдиного на Тузлі пансіонату для працівників Керченського порту ”Два моря”.

— Кілька років тому Росія почала щось на Тузлі насипати, а ми, щоб поглибити дружбу з Росією, хочемо острів прокопати, — каже Доній і бере лопату.

Закликає, щоб починали копати з моря. Символічну канаву на межі з морем риють 10 хв.

— Понаезжали тута, — гукає з юрби, що зібралася подивитися, жінка років сорока. — А говорили, дружить сюда приехали. Националисты ненормальные, хотят остров разделить. Миша, пошли отсюда, — бере чоловіка під руку.

Кримськотатарський художник Ісмет Шейх-заде, 43 роки, кличе всіх узяти участь у перформенсі ”Правий поступ”. Бажаючим він малює золотою фарбою стопу правої ноги й запрошує залишити свій слід на розстелених на пляжі картах України та Криму, а також на знімках із космосу острова Тузла.

Єдиний на острові магазин зачинений. Кожному учасникові організатори видають по літру води. Привезли також пиво й вино. Погодувати обіцяють опівночі в керченському ресторані ”Арарат”.

— Це перший, але не останній фестиваль на Тузлі, — обіцяє Доній. — Наступного року запросимо естонців, болгар, італійців, бо в Криму було багато різних поселень, зокрема три естонських селища.

http://gpu.ua/