СТАТТІ ТА РЕПОРТАЖІ

Оксана Курилас : Книжковий Франкфурт – погляд крізь фотооб’єктив

30.10.2008 13:04

Ювілейний 60-ий Франкфуртський книжковий ярмарок завершив свою роботу 19-го жовтня вечіркою експонентів та церемонією нагородження німецького митця Ансельма Кіфера Премією миру Німецької книготоргівлі. На церемонії були присутні понад 1000 гостей, зокрема екс-президент ФРН Ріхард фон Вайцзекер та комісар ЄС Ян Фіґель. Серцевиною творчості А. Кіфера є конфронтація сучасності з тривожним моральним посланням руйнівного й минучого. «Його монументальні свинцеві фоліанти видаються щитами», – значиться в обгрунтуванні фундаційної ради, до складу якої належать, зокрема, професори літератури та літератори, чільники видавництв, фундації ім. Алєксандера фон Гумбольдта та Інституту ім. Ґьоте. Ця премія вважається однією з найвизначніших культурних премій Німеччини. Її, а також Німецьку книжкову премію, вручає організатор Франкфуртського ярмарку – Біржова спілка німецької книготоргівлі.

Книжковий ярмарок у Франкфурті.
Фото з сайту www.book-fair.com

Агора - ярмарковий майдан зі скляною радіостудією,
турецьким шатром і форумом фільму & ТБ разом із Guest of Honour Turkey в будівлі позаду.
Фото О.Курилас

Книжковий ярмарок урочисто відкрили 14-го жовтня головні почесні гості – глава Турецької держави Абдуллах Ґюль та Нобелівський лауреат Орхан Памук, який уособлює сучасну турецьку літературу найвищої проби з політичним відтінком – він учетверте відвідував ярмарок (востаннє 2005-го). З німецького боку участь брали віце-канцлер і голова МЗС Франк-Вальтер Штайнмайер, директор ярмарку Юрґен Боос та бурґомістр Петр Рот. Багатоманіття культурних пластів, багатство турецької літератури і строкатість країни – все це намагалася представити Туреччина з допомогою 350 літераторів і видавців, виставки «Відвойований палімпсест» та багатьох заходів: Дискусія «Еміґрація в Німеччині» про політичних біженців після турецького путчу 1980 р., кінодискусія про ісламські та християнсткі культури, музично-театральна вистава «Тіні Стамбула», гала-концерт в опері, виставка про сучасну літературу в Туреччині, дискусія про турецькі словники й енциклопедії, а також роль перекладознавства й освіти для перекладачів у міжкультурній комунікації, німецько-турецький дискусійний форум, презентація «Константинополь», дискусія «Туреччина й Німеччина: література та інтеграція», дискусія про проект TEDA з популяризації турецької культури, мистецтва й літератури за кордоном, колоквіум про майбутні перспективи німецько-турецьких відносин, читання турецьких дитячих авторів, німецько-турецький дискусійний форум, презентація турецьких коміксів, читання й дискусія з німецько-турецького проекту міських хроністів, читання «Мрія та реальність», – це лише за половину першого дня.

Глава Турецької держави Абдуллах Ґюль з дружиною та
Нобелівський лауреат Орхан Памук на відкритті ярмарку.
Фото з сайту www.book-fair.com.
© Frankfurt Book Fair/ddp/Silz

До виставки в німецькомовних видавництвах з’явилося 400 нових назв на турецьку тематику. Близько 80 з них – переклади белетристики та дитячої літератури. За словами директора Юрґена Бооса, «Туреччина сповна використала шанс, який надає виступ на найбільшій літературній сцені світу... міжнародний видавничий світ реагував на турецьких авторів дуже позитивно». 104 окремі видавничі секції від 100 видавництв, павільйон Торгово-промислової палати Стамбула та інформаційний стенд, на якому щодня викладали новий матеріал: Turkish Authors in Translation, Cornerstones of Turkish Literature, Essays and Literary Criticism from Turkey, Contemporary Novels from Turkey, Contemporary Drama from Turkey, Contemporary Short Stories from Turkey, Contemporary Poetry from Turkey, Ottoman History, Young Authors from Turkey, Exibitions, Authors of Children’s and Young Adults, а також The Taste-Book of Turkish Writers, Turkish Book Review, Turkish Cinema Feature Films (2008 Trailers), Turkish Film Music, Turkey in a Different Dimension with its Cultural Heritage (DVD, виробництво Міністерства культури і туризму) – та багато іншого безкоштовного матеріалу, якого я не змогла взяти, бо картонних валізок на всіх охочих не вистачало.

Турецький майданчик.Праворуч – інформаційний стенд.
Фото О.Курилас

Політика та цифрові книги стали предметом жвавих дискусій на форумі книжкового ринку. За останніми вбачають майбутнє галузі книговиробництва. Ця тема стає дедалі актуальнішою для видавництв, які орієнтуються на нове покоління читачів. І автори вбачають у цій ніші шанс. Електронні видання творів Пауло Коельо – приклад того, як веб-книги стають доступними всім. Веб-сайт автора «The Pirate Coelho», зокрема, залучає читачів до активної участі в літературному житті без меж і кордонів. Однак, саме тут особливо гостро постає проблематика інтелектуальної власності та авторського права, які вимагають політичних рішень. У центрі Literary Agents & Scouts Centre (LitAg), осерді торгівлі правами й ліцензіями, працювало 510 агентів.

Пауло Коельо прямує на автограф-сесію
після бесіди про «Бріду». На екрані – політик Фрідріх Мерц
із книгою «Звага на більший капіталізм»
про шляхи до справедливого суспільства.
Фото О.Курилас

Збільшення кількості відвідувачів-фахівців пояснюють загальною дигіталізацією книжкової й медійної галузі і потребою в орієнтації та інформації щодо міжнародних тенденцій. Спеціалізовані видавництва й фірми з цифрових технологій інформували і пропонували свої послуги та рішення в епоху цифрової революції. Для журналістів регулярно відбувалися екскурсії по ярмарку на тему «Диґіталізація». Робоча група аудіокнижкових видавництв Біржової спілки німецької книготоргівлі інформувала про актуальний розвиток цього ринку. Деякі з них обирали серед аудіокниг своїх переможців у різних номінаціях, ділилися досвідом щодо питань маркетингу та збуту. На форумі «Інновації» першу скрипку грали Google й Amazon. Також цікавою була академічна дискусія «Он-лайн-видання - шанс чи загроза для друкованих об’єктів?»

Політик Франц Мюнтерферінґ на блакитному дивані –
спільній платформі Клубу Бертельсманна, Зюддойче Цайтунґ,
телеканалу ZDF і програми Культура на «Радіо Німеччини».
На екрані – Юлія Франк, лауреатка Німецької книжкової премії 2007.
Фото О.Курилас

Книга як літературний продукт має на ярмарку статус події, навколо якої обертається весь фаховий і читацький світ: 402.284 найменувань книгопродукції (123.496 новинок), 7.373 експонентів із 100 країн (3.337 з Німеччини), вручення 25 премій (Німецька книжкова премія, літературна премія за найкращий дебют року, Німецька премія за програмне забезпечення для дітей, Німецька премія молодіжної літератури, Премія ім. Пауля Целяна, нагорода Книгарня року), 2.700 заходів, рекордна кількість відвідувачів – 299.112 (на 5,6% більше, аніж минулоріч) – серед них 186.240 фахівців. Програма заходів з нагоди ярмарку розписана на більш як 600 сторінках.

● ● ●
За всією, на перший погляд, вражаючою статистикою, насправді ховається надпотужна книговидавнича машинерія, яка бере свій початок від Ґутенберґа й безперебійно працює 25 годин на добу. Політики і про політиків пишуть книги, літератори змагаються за книжкові премії, кінематографи екранізують твори, критики відслідковують літературний процес, цифрові технології експансують на книжковий ринок, журналісти доносять усе через мас-медіа до слухачів, глядачів і читачів. І щороку всі шляхи ведуть до Франкфурта, що слугує міжнародною злітно-посадочною смугою, якою користуються всі дійові особи літератури й фахівці галузі, а також діячі політики й культури.

Стенд із книжками Орхана Памука.
Фото О.Курилас

У цьому сенсі стає зрозумілим завзяте представлення політиками провідних німецьких партій своїх нових книг за рік до наступних парламентських виборів у вересні 2009-го. Промовисті назви, як то «Робіть політику» від лідера СДПН Франца Мюнтерферінґа, або «Звага на більший капіталізм» від політика ХДС Фрідріха Мерца й відповідні виступи, кількість яких подекуди перевищувала зустрічі з літераторами. Як бачимо, намецькі політики на ярмарку книжок не купують, а пропонують виборцям свої, коли раптом стане замало програми.

Відрадно було знову побачити прадідуся Горбачова. 1987 року в тисняві спраглих свободи громадян краєм ока побачила я тоді генсека вперше. Сьогодні ж він справляє радше враження музейного експоната, а його твори видавництва «Весь мир» цікавлять хіба що фахівців. На політичну тематику відбулася також презентація книги «Терор і мрія» про Москву 1937-го в апогей сталінської диктатури. А віце-президент Бундестаґу Катрін Ґьорінґ-Екардт говорила на тему «Так я бачу Біблію»

Михайло Горбачов (у центрі) на форумі «Діалог».
Фото О.Курилас

Орхан Памук в інтерв’ю з назвою «Туга Туреччини за Європою» сказав, що відмовчуватися на виклики політичного життя країни було б для нього виявом відсутності громадянської позиції. Новий роман «Музей цноти» – звісно, окремий фоліант з вершин світової літератури. А реальний музей автор планує відкрити в Стамбулі до 2010 року, коли місто стане «Європейською культурною столицею»

Орхан Памук під час інтерв’ю.
Фото О.Курилас

«Своїм романом Памук продовжує великий проект про Стамбул, а своїй батьківщині приносить в дар майбутню класику» (Франкфуртер Алльґемайне Цайтунґ про «Музей цноти»).

«Музей цноти» від видавництва Hanser.
Фото О.Курилас

Найвідоміший письменник Німеччини Ґюнтер Ґрасс презентував роман «Фото-бокс. Історії з темної кімнати», в якому – як і годиться класичній біографії – через фотооб’єктив близької подруги родини Марії восьмеро дітей автора розповідають про свого батька.

Ґюнтер Ґрасс серед читачів і глядачів перед записом
телепрограми першим національним каналом ARD.
Фото О.Курилас

Уве Теллькамп, якого прозвали Томасом Манном НДР, нагороджений Німецькою книжковою премією 2008 за роман «Вежа» про останні роки своєї східної батьківщини до її обвалу.

Уве Теллькамп – лауреат Німецької книжкової премії 2008.
Фото О.Курилас

Перекладацький центр мав також окрему програму заходів. Один із них був присвячений «Турецькій літературі в Європі». Гадаю, український перекладач Олесь Кульчинський міг би так само гідно представити українську перекладацьку школу на сцені, як це зробили його чеський колега Петр Кучера, перекладачка з Фінляндії Туула Койо та інші. Орхан Памук не приховув своїх позитивних емоцій від дискусії, а після неї ще довго бесідував із перекладачами.

● ● ●
Кілька слів і про акцію «Забутий центр Європи?» Так і не стало зрозумілим, про який центр і яку Європу йшлося, і чому Німецька академія мови та красного письменства не відвідала навесні Київ. На думку Маріон Гаазе, Київ, мовляв, – то не вся Україна. То тоді, мабуть, мультикультурний Лємберґ – найбільша Україна? А вже коли президент Академії заговорив про перервану європейську літературну традицію через іміграцію німецькомовних письменників Галичини та Буковини – то побійтеся Бога, панове! А як же Роман Іваничук, Ігор Калинець, Ліна Костенко, Юрій Мушкетик? Чи це, може, вже не Європа? Невже для німецьких інтелектуалів Україна починається Паульом Целяном і Йозефом Ротом, а закінчується в Чернівцях і Бродах? Адже згадана акція, як і візит Академії в Україну, мали на меті ближче пізнати сучасну Україну. Гадаю, настав час надавати німцям гуманітарну допомогу!

Дискусія «Забутий центр Європи?».
Фото О.Курилас

Поруч із блакитним муром Арабських Еміратів і
за стендом SERBIA - непримітна Ukraine.
Фото О.Курилас

Павільйон 5.0 був у розпорядженні іноземних видавництв за абеткою. Про це я здогадалася згодом, після того, як двічі не помітила український стенд, про місце розташування якого не знали й пані зі збірної української секції (Фоліо, Богдан, Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів, Книжковий клуб). А річ, виявляється, крім самого алфавіту, – ще й у його розмірі.

Два прапорці і відсутність будь-якого
інформаційного матеріалу про літературу!
Ліворуч – остання брошурка, обкладинку якої прикрашає молода українка у віночку.
Фото О.Курилас

Пощастило мені впіймати Петра Мацкевича, власника видавництва «Кальварія», який після більш як 70 ділових розмов розповів, що цьогоріч назагал задоволений іноземними видавництвами, які знають, чого хочуть: чи то з подачі Андрія Куркова, чи після ґрунтовної підготовки вдома, запитують про конкретних авторів і твори, насамперед, високохудожні. «Кальварія» щиро дає рекомендації і скеровує до тих видавництв, у кого ці літератори друкуються. Сама ж більше не співпрацює з німецьким «Suhrkamp», радіє за Любка Дереша, твір якого має скоро з’явитися в солідному французькому видавництві та працює над наступними контрактами.

● ● ●
Неодноразово доводилося чути про кумівство серед видавництв різних країн, зокрема між німецьким «Suhrkamp» та польським «Czarne», та про те, що окремі автори приходять на іноземний ринок через інші країни – в цьому випадку українські через Польщу до Німеччини. Так і українцям доводиться часто читати перекладену в Росії сучасну літературу.

● ● ●
Пригадуючи слова братів Капранових рік тому про те, що «над нами будуть сміятися», якщо ми в найближчі роки займемо великий павільйон як почесний гість, то, з огляду на суспільно-політичну ситуацію в країні, над чорною діркою, якою є на ярмарку українська присутність, не варто й плакати. Особисто я сподіваюся зустріти 2009-го більше земляків, а краще – однодумців, і погуторити про китайську літературу. Тим паче, що на оглядово-інформаційних презентаціях наступних почесних гостей – Китаю 2009 та Арґентини 2010, – і зокрема, про «Незалежне книговидавництво у Китаї» я вже дещо довідалася.

З глибини павільйону, із далечі всіх люб’язно вітає
«Національний стенд України».
Фото О.Курилас

У контексті вище викладеного, а також тижнів Німецької культури в Україні (до речі, в першій половині жовтня Інститут ім. Ґьоте проводив Тижні німецької культури в Туреччині), привертає увагу подіумна дискусія «Мала батьківщина: місця і сліди» й запланована на 13 листопада дискусія «Україна: країна між фікцією та реальністю» в Берліні, в якій згідно з анонсом, Юрій Андрухович розповідатиме про 220 Україн. Тут напрошується вислів «хто платить, той і замовляє музику».

http://www.litakcent.com/index.php?id=892

КОМЕНТАРІ