Зачарована стежина уяви – 206.01.2009 11:26
Тетяна Винокурова-Садиченко. МИ. Роман. – Львів: Кальварія, 2008. – 160 с.
Абсурд у мистецтві сьогодні – це щось на
взірець спецій для пісної страви: для надання творові присмаку
актуальності, задля модного антуражу тощо, тобто, з одного зі
філософських засобів осягнення світу абсурд перетворено на елемент
декору. Це колективна хвороба молодої літератури ХХІ століття, коли все
перемішалося, коли час спресовано й звільнено від усіляких табу й
заборон – неовавілонська ситуація. Але операція подорослішання, як
ніколи потрібна вже і тепер. Потрібен автор, який зрозумів би, що
постмодернізм – це вчорашній день літератури. Потрібен твір, де були
би розглянуті й осмислені проблеми реального пізнання і перетворення
світу. Суспільство потребує актуальної сучасної літератури.
Тетяна Винокурова-Садиченко за два роки (2006-2008) написала чотири
романи. Для прозаїка, надто для романіста, багато важить особистий
досвід, особисті враження, безпосереднє знання життя. Не менш важить
«внутрішнє знання», що йде від заглиблення в життєвий матеріал, у
психологію людей, внаслідок чого з´являється достовірність характерів,
природність тону, жестів, діалогів. Традиційно, роман – це
багатоплановий твір, із розгалуженими сюжетними лініями, переплетінням
доль багатьох персонажів. На першому плані має бути увага до складної
проблематики, що її висуває життя, а не просто бажання написати
будь-що й назвати це романом.
У нашої авторки є тільки обдарована молодість, досвіду зрілості ще
нема, але роман (називаю цей твір романом із поваги до авторки –
Т. Д.) читається зі співчутливим схваленням, або схвальним співчуттям.
Головні персонажі родом із дитинства: вічна шукачка Ілона, містик
Михась, скептик Арнольд, філософ Ринат – їх поєднало одне-однісіньке
літо в забутому селі. Про що сперечалися вони на лісовій галявині біля
вогнища? Що спонукає головну героїню через 15 років згадати своїх
приятелів, знайти їх і знову пережити всі можливі пригоди, подібні до
дитячих ігор? Кожен, хто колись був дитиною, пам´ятає свою здатність
грати й фантазувати, захоплюватися й очікувати дива. Авторка точно
вловила вічну потребу дорослого читача: трохи побути дитиною, тому
книга ця – містифікація. Важко сказати, що за цим стоїть: чи то бажання
запропонувати читачеві гру, чи то клопіт зі створенням своєї значною
мірою романтизованої біографії.
Героїня Ілона розшукує зниклого коханця і стикається з тим, що нові
часи тільки загострили старі проблеми. Душевні терзання увиразнюються,
і читач цю тривогу помічає вчасно. Врешті-решт, на питання – що рятує
людину? і де вона має шукати вихід? – письменниця нібито переконливо
відповідає: наша пам´ять про дитинство – це анестезія, що захистить нас
від больового шоку при неминучій операції подорослішання. У нашому
випадку, пам´ять про одне конкретне літо в дитинстві, що герої провели
разом, допомагає Ілоні та її друзям побороти страхіття теперішнього
фізичного і духовного існування: «… я не можу дочекатися
тієї миті, коли посеред нашої галявини саме по собі спалахне багаття, і
з нього вилізе якась халепа, що змусить нас об´єднатися знову».
Авторка компенсує брак досвіду зрілості випробуваними засобами:
вільне переміщення з реального часоплину в казковий і в зворотному
напрямку, містика, магія, жахи, демони, вампіри… але, на жаль, це
найслабші творчі аспекти твору, бо художній світ письменниці тягне за
собою в літературу довгий шлейф вторинності, а літературний текст стає
процесом фіксації взаємодії заздалегідь обумовлених типів-гравців.
Під впливом мистецтва, зокрема, мистецтва слова, ми хоча б на
дрібку прояснюємо собі наше життя, бо якщо життя нам видається
безглуздим, ми – нещасливі. Я вже не зачіпаю аспектів ширшого плану, як
от вміння автора заглибитись у духовну атмосферу епохи, знайти в цій
атмосфері неперехідні вартості, здатні заколоситися через роки в душах
наступних поколінь. Подорожі в дитинство, хай і зачарованою стежиною уяви, коли«людина вигадує пояснення тим фактам, яких пояснити не можна, а потім
переконує себе, що так воно й було», для цього недостатньо.
http://www.bukvoid.com.ua/reviews/books/2009/01/05/082556.html
|